Повінь на Десні: міфи і реальність
Цього року мешканці придеснянських населених пунктів мають можливість милуватися «морем», що виникло при водопіллі на річці. Вода затопила заплаву, подекуди наробила лиха (затоплені городи, подвір’я, сіножаті, дороги тощо). Це найбільша повінь на Десні за останні 9 років. Значний розлив породив міфи серед населення, які мені б хотілося спростувати.
Перш за все, потрібно розібратися, що являє собою повінь, як вона виникає і які фактори впливають на її рівень.
Повінь – фаза водного режиму річки, яка щороку повторюється за певних кліматичних умов в один і той самий сезон року, характеризується найбільшою водністю, високим і тривалим підйомом та спадом рівнів води. Це важлива подія в житті річки. Під час повені очищується русло, мул викидається на заплаву, удобрюючи її, складаються сприятливі умови для нересту риби.
В річках з різним типом живлення повінь відбувається в різні сезони і залежить від часу максимального надходження води. Наприклад, для річок із переважно льодовиковим живленням, як то річки гірських районів Середньої Азії, повінь припадає на літо, коли починають танути льодовики. Для річок Середземномор’я характерна повінь взимку. Річки рівнинної частини України мають переважно сніговий тип живлення і тому найбільші кількості води формуються навесні, що і спричиняє водопілля.
На рівень повені впливають декілька факторів, як то кількість снігу, насиченість ґрунту водою, весняні дощі, рівень підйому ґрунтових вод. Якщо ці фактори збігаються у часі, то маємо високий рівень води в річці.
В 2022 році снігової води було мало, вода в річці повільно піднімалася і нічого не віщувало такого розливу. Але рясні весняні дощі (за даними метеорологів випала третина річної норми) спричинили другу фазу водопілля, вода стрімко піднялася і вийшла на заплаву.
У місцевого населення є декілька «версій», чому так розлилася Десна.
Міф № 1. Росія відкрила шлюзи і підняла рівень води.
На Десні існує одне водосховище – Десногорське, що розміщується в Смоленській області. Одночасно це водосховище використовується як ставок-охолоджувач для Смоленської АЕС.
Відкрити шлюзи та спустити воду з цього водосховища, доки працює АЕС, яка бере воду для охолодження, це просто самогубство. До того ж саме водоймище невелике, його об’єм складає 0,32 км3 (для прикладу об’єм найменшого дніпровського водосховища – Кам’янського (колишнє Дніпродзержинське) складає 2,45 км3, Київського – 3,73 км3, Канівського – 2,63 км3).
Навіть значний скид води через греблю Десногорського водоймища не спричинить значного підняття рівня води в Десні на території України через віддаленість цієї водойми (більше 200 км від кордону України).
Міф № 2. Закрили греблі Київської ГЕС, щоб не затопило «дачі» в Кончі-Заспі.
Київське водосховище зовсім не впливає на басейн Десни, тому що гребля знаходиться вище за течією від гирла Десни.
Міф № 3. Закрили греблі на Дніпрі що б наповнити водосховища.
На басейн Десни може впливати робота Канівської ГЕС і то тільки на нижню течію в межах Київської області. Рівень води в річці в нашій місцевості ніяк не залежить від роботи цієї споруди.
Отже, в межах України Десна – незарегульована річка, що зберегла свій природний водний режим. І впливати безпосередньо на рівень повені не можна. Лише опосередкований вплив (через осушення басейну і меліорацію) відчувається все сильніше: зниження водності Десни, пересихання і обміління малих приток, озер, ставків, пониження рівня ґрунтових вод (і зникнення води в криницях) – це наслідки непродуманих дій людини.
Тож милуймося чудовими краєвидами деснянського водопілля, долаємо негативні наслідки, усуваємо їх причини та віримо, що Десна буде прекрасною і в майбутньому.
Назар Назаров,
науковий співробітник Мезинського Національного природного парку, фото автора
спеціально для видання speckor.net
